А чи знаєте, що в Києві є Шоколадний будиночок?

Сьогодні ми знову даємо будівлям назви. Кожен комплекс має своє ім’я. Така традиція з’явилась давно. Просто за не найкращих часів «совєтів» ми втратили таку звичку. Один з найромантичніших особняків історичного Києва – Шоколадний будиночок. Сьогодні це Київська галерея мистецтв. Згадаємо його історію.

Шовковична є однією з найкрасивіших вулиць Києва. На ній що не будівля — пам'ятка архітектури. І якраз поряд із пряничним замком знаходиться Палац Могилевцева, більш відомий киянам як Шоколадний будиночок. Садиба на цьому місці була у першій половині ХІХ століття. Тільки це були зовсім інші будинки. Ділянка належала спочатку відомому генералу Костянтиновичу, потім його вдові. Потім перейшла у спадок ще кільком людям, частинами, поки в 1870-ті роки не було викуплено баронесою Ікскюль-Гільденбанд. Саме цій сім'ї належав і розташований поруч Пряничний замок. На місці Шоколадного будиночка було збудовано дерев'яний будинок з флігелем. Його проектували В. Ніколаєв та Ф. Геккер. У 1898 році ця садиба дісталася у спадок синові баронеси, а він її продав у квітні 1899 року. Покупцем став купець і фінансист Семен Могилевців. Ікскюль-Гільденбанди зайнялися будівництвом свого замку, а Могилевців, на купленій кутовій ділянці, зніс дерев'яний будинок і почав будувати особняк із цегли. Вважається, що архітектором Шоколадного будиночка був Володимир Ніколаєв, який тоді був головним архітектором Києва. Він займався будівництвом кількох інших будинків на Липках. Будівництво було завершено вже 1901 року. Особняк вийшов у стилі історизму. Перший власник цього будинку Семен Могилевцев жив у ньому до самої смерті 10 серпня 1917 року. Своє майно він заповів численним племінникам. Надалі чого тільки в цьому будинку не відбувалося. У 1917-18 тут жив український державний діяч Ігор Кістяковський. Проте, 1919 року, оселився вже більшовик Крістіан Раковський.  1925 року будинок передали для науковців Всеукраїнської академії наук. Тоді ж великий особняк поділили на квартири. У 1929-30 роки тут жив Матвій Яровський, історик. А у 1927-34, у 6-й квартирі, Микола Макаренко. І Яровський і Макаренко зазнали репресій у 1930-х, оскільки відмовилися підписувати документи про знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря. У 1934 році, в будинку було проведено реконструкцію, автором якої став Павло Альошин. Усередині поклеїли шпалери, поміняли облицювання, додали додаткові елементи. У тому ж році будинок було передано під управління НКВС. Потім, у 1940-50-ті, там розмістилося Всесоюзне товариство культурного зв'язку із закордоном. Багато киян пам'ятають, що в період з 1960 до 1982, у будівлі Шоколадного будиночка розміщувався Центральний палац одружень. Там активно розписувалися та фотографувалися. Але в 1982 році було відкрито нову будівлю, спеціально для цього, а Шоколадний будиночок передали Управлінню культури та мистецтва. Причому у практично аварійному стані, через що у 1983-86 роках тут проводять ще одну реконструкцію. Тоді планували розмістити в особняку шахову секцію Палацу піонерів, але так цього і не зробили. У 1986 році в будинку відкрили Дитячу картинну галерею, що, в цілому, і визначило його подальшу долю. На початку 1990-х знову розпочалася реставрація, але так і не завершилася. 2009 року, Дитячу картинну галерею, як і будівлю Шоколадного будиночка, передали «Київській картинній галереї». Національний музей продовжив реставрацію та відкрив будинок вже 17 лютого 2010 року, продовживши реставраційні роботи. З того часу тут і розміщується центр мистецтва «Шоколадний будиночок» із галереєю. Особливо цікавий колір та форма панелей на будинку. Вони прямокутні та темно-коричневі, через що нагадують не будівельний матеріал, а справжній шоколад. Причому один колір не створював такого ефекту, але «шоколадні» плитки в облицюванні створюють безпомилкові асоціації. За це особняк і прозвали Шоколадним будиночком. Нині це пам'ятка історії та архітектури.